Самовдосконалення вчителя через самоосвітню діяльність

Сучасні вимоги до вчителя на перше місце ставлять систематичну самостійну роботу з розвитку професійної компетентності, поглиблення його теоретичних знань та практичних умінь. Отже, проблема самоосвіти стає все більш актуальною. Сьогодні треба повернути від виконавчої дисципліни до дисципліни самостійного творчого мислення. Відмітною ознакою самоосвіти вчителя є те, що результатом його роботи виступає розвиток учнів, як наслідок особистісного самовдосконалення й професіонального. Тому вчитель має постійно оновлюватися, розвиватися індивідуально.

Народна мудрість говорить: «Хто стоїть на місці, той відстає».

Самовдосконалення – це постійний безперервний розвиток особистості. Відбувається він як природним шляхом – людина вчиться, змінюється і розумнішає протягом життя, отримуючи досвід з ситуацій, які з нею трапляються, так я за допомогою самої людини, тобто самоосвіти.

Самоосвіта – це самостійно надбані знання з урахуванням особистих інтересів і об’єктивних потреб загальноосвітньої школи, із різних джерел – додатково до  тих, що отримані в базових навчальних закладах. Відмінною рисою самоосвіти педагоги є те, що результатом такої роботи виступає ефект розвитку учнів, а не  тільки власне самовдосконалення в особистому та професійному планах.

На мою думку основною метою самоосвіти є:

- розширення загально педагогічних і психологічних знань з метою поширення й удосконалення методів навчання й виховання;

- поглиблення предметних знань;

- оволодіння досягненнями педагогічної науки, передової педагогічної практики;

- підвищення загальнокультурного рівня вчителя.

Самоосвіта – це потреба, яка захищає вчителя від інтелектуального зубожіння, це усвідомлений процес пізнавальної діяльності, вдосконалення будь-яких рис людини, або її навичок, це постійний пошук, зростанняя, розвиток.

Я вважаю, що мотивами, що спонукають до самоосвіти є:

-  бажання творчості;

-  зміни, що відбуваються в житті суспільства;

-  конкуренція;

-  громадська думка;

-  матеріальне стимулювання;

-  інтерес.

До методи самоосвіти я відношу:

- робота над літературою;

- робота з аудіовізуальними  засобами;

- спілкування;

- самотренування;

- самостійне виконання  практичних завдань

Я визначила види діяльності в процесі самоосвіти, які сприяють професійному зростанню:

- читання методичної та предметної літератури;

- огляд в інтернеті необхідної інформації;

- відвідування семінарів, конференцій;

- систематичний перегляд телепередач;

- курси підвищення кваліфікації;

- дискусії, наради, обмін досвідом;

- вивчення ІКТ;

- спілкування з колегами;

- ведення здорового способу життя.

Самоосвіта вчителя є необхідною умовою професійної діяльності. Суспільство завжди ставило і буде ставити перед вчителем високі вимоги. Для того, щоб вчити інших, потрібно знати більше, ніж інші.